- роз'єднати
- —————————————————————————————роз'єдна́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
роз'єднати
Смотреть что такое "роз'єднати" в других словарях:
роз'єднати — див. роз єднувати … Український тлумачний словник
роз'єднати — див. роз єднувати … Словник синонімів української мови
роз'єднаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до роз єднати. || роз є/днано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Відокремлений від інших; поодинокий. 3) у знач. прикм., перен. Позбавлений згуртованості, єдності … Український тлумачний словник
роз'єднання — я, с. Дія за знач. роз єднати і роз єднатися … Український тлумачний словник
роз'єднувати — 1) = роз єднати (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з єднане), розділяти, розділити, поділяти, поділити, ділити; розкріплювати, розкріпити (щось скріплене); розпаровувати, розпарувати, рознютовувати, рознютувати (щось знютоване);… … Словник синонімів української мови
нерозривний — а, е. 1) Якого не можна розірвати, роз єднати на частини. 2) перен. Якого не можна порушити (про відносини, зв язки і т. ін.); міцний, непорушний … Український тлумачний словник
відділяти — I 1) = відділювати, відділити (що від чого бути межею, перепоною між чим / ким н.), відділювати, розділяти, розділити (кого що), відмежовувати, відмежувати, відгороджувати, відгородити, відокремлювати, відокремити; ділити (кого що), розмежовувати … Словник синонімів української мови
розваджувати — джую, єш, Ол. Розчіплювати, розчіпити, роз єднувати, роз єднати … Словник лемківскої говірки
клин — ч. 1) род. а. Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого небудь. •• Вби/ти (заби/ти) клин між ким роз єднати, посварити кого небудь із кимось. Клин кли/ном [тре/ба] вибива/ти знищувати наслідок якоїсь… … Український тлумачний словник
наглухо — присл. Дуже щільно, не лишаючи отворів. || Дуже міцно, сильно; так, що не можна роз єднати, перемістити … Український тлумачний словник
